www.gor-adm.gov.ua Контакти На головну сторінку Корисні лінки

Офіційний сайт Президента України

Урядовий портал

Верховна Рада України

Хмельницька обласна державна адміністрація
Сатанівська ОТГ
Історико-географічна характеристика Городоцького району

Городоцький район розташований в південно-західній частині Хмельницької області. Загальна площа району становить 1,1 тис. кв. км. із населенням понад 60 тисяч чоловік.

За станом на 01.01.2015 року в районі проживає 48,7 тисяч чоловік.

До складу району входить 74 населених пункти, об’єднаних в Городоцьку міську, Сатанівську селищну та 29 сільських рад.

Перша письмова згадка про Городок, як міське поселення бере свій відлік з далеких глибин історії. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2001 року №878 в списку історичних населених місць України м. Городок датується 1362 роком. 15 вересня 2002 року місто відзначило своє 640-річчя.

Давня історія нашого міста нерозривно пов’ язана з пануванням тут поляків. З кінця Х V І ст. і майже 200 років Городком володіли магнати Замойські.

До 1385 року Поділлям володіли литовські князі. В цьому ж році литовський князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою і став польським королем Володиславом ІІ. Він всіляко потурав полякам, роздавав їм в українських землях маєтки, наставляв їх на високі посади.

Скоро поляки заволоділи подільськими містами – фортецями: Кам’янець, Смотрич, Скала, Бакота.

В 1434 році було утворено Подільське воєводство в складі Польщі з центром у Кам’янці. Сюди належав і Городок. На протязі майже 300 років Городок належав великим польським магнатам та землевласникам: Новодворським, Свірчам, Гербуртам, Потоцьким, Чермінським, Мнішкам, Гейсмарам та іншим.

Але згодом спустошливі набіги татар розорили економіку Польщі. Після визвольної війни 1648-1654 років під проводом Б.Хмельницького містечко Городок було сильно зруйновано.

В 1795 році Городок – повітове містечко Подільського намісництва, а в 1796 році йому було затверджено герб.

В 1834 році Городок купив польський промисловець барон Гейсмар і через 5 років збудував один з перших в Україні цукровий завод.

З 1850 року почали діяти цехи нинішнього ВАТ “Говер”. На кінець 19 століття в містечку діяло 6 цегельних, 2 черепичні, 4 гончарні, 10 шкіряних, канатний і свічковосковий заводи та 23 ремісничі підприємства.

Інтенсивно розвивалась промисловість Городка на початку ХХ ст.

В 1909 році кількість підприємств вже зросла до 45. Тут працювало 655 робітників, сума випуску продукції становила 110 тис. крб. Зростала й кількість населення. Якщо в 1866 році в містечку проживало 4060 чол. і нараховувала 660 дворів, то в 1909 році вже було 1237 дворів (в т.ч. 301- з цегли), проживало 11150 чоловік, 23 вулиці освітлювались гасовими ліхтарями, торгувало 85 дрібних крамниць і шинків.

В 1653 році на території сучасної Городоччини побував Богдан Хмельницький, в серпні 1711 року – російський цар Петро Перший, а в 1822 році – Устим Кармалюк.

В квітні 1923 року було утворено Городоцький район. У 1930 році створена Городоцька МТС – нинішнє ВАТ “Сільгосптехніка”. В 1932 році почали діяти майстерні нинішнього ВАТ “Дослідно-експериментальний завод”.

На початку липня 1941 року Городоцький район окупували німецько-фашистські загарбники. 33 довгих місяці, або майже 1000 днів перебувала Городоччина в окупації. В боях за звільнення міста і району загинуло 343 радянських воїни. Їх прах покоїться у 19 братських могилах, в тому числі 236 воїнів в братській могилі в м. Городку. 25 березня 1944 року район було звільнено від фашистів.

У гестапівських катівнях, єврейських гетто замордовано біля 2 тисяч цивільних громадян, ще понад 10 тисяч було примусово вивезено на каторжні роботи до Німеччини. В період Великої Вітчизняної війни наші земляки Алексєєв Яків Савович з с. Кузьмин, Карась Сава Леонтійович з с. Немиринці, Сугеров Борис Андрійович - вихованець Лісоводського дитячого будинку, Стефанюк Олексій Іванович з с. Підлісний Олексинець удостоєні звання Героя Радянського Союзу. В боях за смт. Сатанів посмертно був удостоєний цього найвищого звання росіянин Макаров Павло Олексійович.

Дальшого економічного розвитку район набув у повоєнні роки.

В 1952 році до ладу став другий цукровий завод, в 1957 році – молочноконсервний комбінат, в 1971 і 1973 роках – плодоконсервний та комбікормовий заводи.

Базовою основою економіки району є багатогалузеве сільське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур та тваринництві.

В результаті реформування в агропромисловому секторі створено нові підприємства ринкового типу.

Серйозні зміни відбулися в галузях освіти, медицини, культури, духовній сфері.

Діють Лісоводський професійний ліцей, Городоцьке ПТУ №26, Городоцька гімназія, 21 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, 18 – І –ІІ ступенів, 2 – І ступеня. В 2002 році здано в експлуатацію школу з польською мовою навчання. Близько 8 тисяч учнів навчає 900 вчителів.

На варті охороні здоров’я населення району стоїть 130 лікарів, 425 середніх медпрацівників, діє районна лікарня на 270 ліжок.

У 2013 році створено Центр первинної медико-санітарної допомоги.

Жителі району мають можливість проводити своє дозвілля в 43 Будинках культури і клубах, 47 бібліотеках із загальним фондом близько 658 тис. книг. В системі культури працює 472 чол., в тому числі 152 із спеціальною освітою. Діють 9 народних колективів, районний історико-краєзнавчий і 9 громадських музеїв. Працюють 2 музичні і 1 художня школи.

Духовні потреби віруючі жителі району можуть задовільняти в 80 релігійних громадах і общинах, серед яких 41 православних церков Московського і 2 Київського Патріархату, 20- римо-католицьких церков, 14 інших релігійних об’єднань.

Та, насамперед, славиться Городоччина своїми працьовитими і талановитими людьми.

Ім’ я знаменитого вченого і просвітителя 17 століття Арсенія Сатанівського відоме далеко за межами України. Його слов’ яно-греко-латинський словник досі зберігається в бібліотеках Парижа, Берліна, Риму, Стокгольма. Прославили себе наші земляки: українські поети В.Є.Зубар з с. Пільний Олексинець та М.Ф.Антончук з с. Купин, відомий український радянський літературознавець, доктор філологічних наук О.І. Кисельов із смт. Сатанів.

В різні роки в районі працювали 10 Героїв Соціалістичної Праці, а голова ордена Леніна колгоспу “Україна” с. Лісоводи Г.І.Ткачук цього звання був удостоєний двічі. 36 чоловік нагороджені орденом Леніна. Городоччина дала Україні багато відомих військових, діячів науки, культури, медицини, освіти, які і зараз плідно працюють на благо рідної держави. Тут народились і виросли народні депутати України II IV скликання президент ЗАТ “Оболонь” О.В. Слободян та генерал-полковник А.В. Чикал, голова правління ТОВ "Епіцентр К", народний депутат України VI скликання О.В. Герега.

За роки незалежності України розкрили свій талант і організаторські здібності багато трудівників різних галузей, за що їх праця була високо оцінена державою. Звання Заслуженого працівника сільського господарства України одержали директор ВАТ “Городоцький” А.І. Битий, колишній директор ТОВ ім. Чкалова с.Сирватинці Є.І. Підлісний, директор ТОВ “Агрофірма Україна” с. Лісоводи Ю.В. Стельмах, Заслуженого будівельника України колишній начальник РБО “Будівельник” В.К. Задворний, Заслуженого працівника освіти України, директор Лісоводського Будинку творчості І.Г.Шмігель.

В різні роки Заслуженими вчителями України стали Ю.В.Олінкевич з Городка, С.І. Ковач із смт. Сатанів, М.І.Грицик з с. Нове Поріччя, Заслуженим зоотехніком України – В.П. Артим з с. Лісоводи, В.В. Гаман заслужений лісівник України.

Гордістю району є селище міського типу Сатанів, історія якого сягає в сиву давнину. Статус містечка він отримав ще в 1443 році, а в 1444 році – магдебурське право. З історичних пам’ яток до цього часу збереглися Свято-Троїцький монастир Х V І-Х V ІІст., який тепер реставровано, синагога Х V І ст., костьол 1561 року.

В Сатанові працює плодоконсервний завод, комунальні, шляхові організації, автопідприємство, міська лікарня, школа, заклади культури.

Але особливого розвитку селище почало набувати з 1965 року, коли тут в результаті геологорозвідувальних робіт в долині р. Збруч було відкрито мінеральну воду. При пошуках нафти із свердловини вдарив потужний 150-метровий фонтан води із специфічним запахом.

Згодом спеціалісти Одеського науково-дослідного інституту курортології отримали результат: - Сатанівська мінеральна вода за своїм хімічним складом і лікувальними властивостями схожа із трускавецькою “Нафтусею”.

В 1985 році в експлуатацію було введено санаторій “Товтри” на 500 пацієнтів.

Сьогодні тут розвинута потужна курортно-санаторна зона з десятками пансіонатів, баз відпочинку тощо (“Збруч”, “Лазуровий берег”, “Берізка”, “Хмельницькоблавтодор”, “Чернігівський зв’язківець” та багато інших відомих баз відпочинку і оздоровлення в т.ч. для дітей). Цю територію по-праву названо “Сатанівська Швейцарія”.

В перспективі курортополіс “Сатанів” зможе обслуговувати до 15 тисяч чоловік щорічно. В цьому - велике майбутнє Городоцького району.

Пишаються жителі Городоччини своїм минулим, вагомістю звершень попередніх і нинішніх поколінь.